Для вирішення даного питання Вам необідно звернутись до суду із позовом до суміжного землевласника у зв'язку із виявленими порушеннями при складанні документації із землеустрою а саме:

 Статті 34. ЗУ "Про Державний земельний кадастр " , на кадастровому плані земельної ділянки відображаються:

- площа земельної ділянки;
- зовнішні межі  земельної  ділянки  (із  зазначенням  суміжних земельних ділянок,  їх власників,  користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності);
- координати поворотних точок земельної ділянки;
- лінійні проміри   між   поворотними   точками  меж  земельної ділянки;
- кадастровий номер земельної ділянки;
- кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності);
- межі земельних угідь;
- межі частин  земельних  ділянок,  на  які   поширюється   дія обмежень   у  використанні  земельних  ділянок,  права  суборенди, сервітуту;
- контури об'єктів нерухомого майна,  розташованих на земельній ділянці.
      1.Таблиці із  зазначенням  координат  усіх поворотних точок меж земельної ділянки,  переліку земельних угідь,  їх площ, відомостей про   цільове   призначення   земельної   ділянки   та  розробника документації із землеустрою  на  земельну  ділянку  є  невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.
      2. Кадастровий   план   земельної   ділянки  складається  при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі.
      3. Порядок  складання  та  затвердження  вимог  до оформлення кадастрових  планів  земельних  ділянок  встановлюється  Кабінетом
Міністрів України.
      4. У разі зміни відомостей, передбачених частиною першою цієї статті,  власнику (користувачу) земельної ділянки за  його  заявою
Державний   кадастровий   реєстратор   видає  Витяг  з  Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого
є кадастровий план, що містить внесені відомості.

 Та статті 198 Земельного кодексу України відповідно до якої:

1. Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

2. Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.
 

Зміст понять «генеральний план населеного пункту» та «план зонування територій (зонінг)» наведені в ст. 1 Закону України «Прорегулювання містобудівної документації».

Визначення вищезазначених документів дозволяє зробити висновок, що вони розробляються для забезпечення стабільного тасталого розвитку населеного пункту, а також покликані не дозволити прийняття неаргументованих та поспішних рішень. Більштого, генплани та плани зонувань територій є інструментами державного регулювання,і тому мають забезпечувати послідовністьмістобудівних рішень, що водночас є додатковою гарантією права на власність фізичних та юридичних осіб.

Крім того, статтею 2 Закону передбачено ряд факторів, які мають виконуватись під час планування та забудови територій, середяких: обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; визначення і раціональне взаємне розташування зон житловоїта громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів.

У випадку затвердження відповідними радами рішень у сфері використання земельних ділянок (рішень просторового розвитку, архітектурних рішень, рішень про надання в оренду, тощо), є обов’язковою вимогою – виконання положень затвердженої містобудівної документації. Так, відповідно ч. 2 ст. 5 Закону, вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування. Відповідно ч. 3 ст. 8 Закону, рішення з питань планування та забудови територій приймаються відповідними радами та їх виконавчими органами, в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 24 зазначеного Закону, документація із землеустрою розробляється з урахуванням положень плану зонування та/або детального плану території. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Висновок: спроби відповідних органів прийняти рішення, які не відповідають генеральному плану населеного пункту/плану зонування населеного пункту та/або спроби внести зміни до містобудівної документації, без дотримання визначеної законом процедури внесення таких зміни – є протиправними.

Якщо все ж таки приймається рішення про необхідність зміни цільового призначення території, орган місцевого самоврядування має керуватись виключно діючим Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який передбачає громадське обговорення подібних змін містобудівного документу (ст. 21 Закону).

Лише після цієї процедури питання корегування зонінгу може виноситися на розгляд та затвердження сесії міської ради. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації - забороняється.

У разі, якщо рішення все ж було прийняте з порушенням процедури, його слід оскаржити в судовому порядку, або ініціювати накладення вето тощо.